Бібліотека Полтавського кооперативного технікуму провела виховний захід, присвячений Дню міста та 72-ій річниці визволення Полтави від німецько-фашистських загарбників. На зустріч був запрошений ветеран Великої Вітчизняної війни Заікін Олександр Федорович за участю студентів груп ТМ-21 та ПР-21.

   70 років тому наші співвітчизники здійснили майже неможливе – повернули нам надію на майбутнє. Щоб ми, їх внуки та правнуки, навчались, товаришували, любили та просто жили. Ми ніколи не забудемо вчинені ними подвиги і сьогодні хочемо ще раз сказати «спасибі» за те, що народилися вільними людьми.

    З кожним днем тих, хто бачив страшну війну залишається все менше і менше. Скоро пам’ять про події залишиться лише в історичних книгах, проте забувати про їхні подвиги ми не маємо права.

      Все далі відходять дні визволення від німецько-фашистських загарбників, але як і раніше, пам’ятаймо, якою ціною дістався нашому народу той день. Саме тому ми відзначаємо це прекрасне і трагічне свято разом з ветеранами.

   Олександр Федорович Заікін - один із небагатьох живих визволителів Полтави. Їх усього залишилося в  обласному центрі декілька чоловік, вік яких добіг дев’яноста трьох років і більше. Олександр Федорович, незважаючи на свій поважний вік, жвавий та енергійний. Завжди з радістю  відкликається на запрошення і розповідає студентам про героїчні подвиги воїнів - визволителів. Він розповідає:

- Я пам’ятаю, як по старій харківській трасі вслід за передовими частинами наш батальйон підійшов до Ворскли. За нею була Полтава. Над містом ми побачили заграву – то були відблиски пожеж. Горіли будинки, над руїнами догори підіймалися стовпи диму й попелу. Коли перейшли понтонний міст , рушили до центру. Йшли вулицею Шолом Алейхема. Пам’ятаю , як на вулиці Паризької Комуни горіла водонапірна башта. Взагалі  місто  справило гнітюче враження: фашисти, відступаючи, вщент усе понівечили, спалили…

Ми повинні пам’ятати про минуле і дякувати старшому поколінню за подаровану свободу, рівність, щастя - велику Перемогу. За неї заплачено мільйони життів, сльозами рідних і близьких.

Низький уклін тим, кому не судилося повернутися з війни. Спасибі тим, хто повернувся з переможеним прапором в руках.