 Моя любов! Моя висока! Не відпускай мене, храни! Ці слова стали епіграфом усного журналу «Любові пам’яті незабутня», присвяченого 200- річчю від Дня народження Т.Г.Шевченка
Засідання гуртка «Живе слово» розпочалося зі вступного слова керівника гуртка Ісакової Валентини Сергіївни.
В основі руху Всесвіту, безперечно, лежить любов, адже саме вона творить мікросвіт кожної особистості. Ось і Тарас Шевченко - поет боротьби – постає під впливом цього почуття як лірик , який завжди кипить, страждає, і, врешті-решт, показує нам самого себе. Мабуть, саме біль нероздільного  почуття вилився на папері й перетворився на неповторну самобутню інтимну лірику . Інтимна лірика не буває безіменною, тому і історія зберегла імена жінок, які полонили серце Тараса.
«Крізь призму власної душі, через біль зраненого серця пропустив Шевченко свою інтимну поезію»,- саме такими словами розпочалися виступи гуртківців, що досліджували роль жінок у житті і творчості Т.Шевченка.
Звучали інтимні поезії Т.Шевченка, пісні на слова митця, уривки з творів.
|
