Історія, людська пам’ять – суворий та принциповий суддя подій і великих людей, і часто такий “судовий процес” розтягується на століття. Але переосмислення, переоцінки окремих персон тільки підкреслює їхню неординарність, здатність впливати на людське співтовариство і через багато років після своєї смерті. Саме особистості, які мають яскраво виражену індивідуальність, володіють здатністю мислення, самопізнання, тісно пов’язані з певним соціальним середовищем, походженням та участю в громадській діяльності, і були у центрі уваги студентів Полтавського кооперативного технікуму під час проведення науково-теоретичної конференції "Згадаймо славетних гетьманів". Перед учасниками конференції стояло завдання - з'ясувати хто ж були запорізькі козаки: розбійники чи оборонці рідної землі від татарських орд; найманці чужинських урядів чи захисники українських земель та православної віри.

   Доповідачі, опираючись на дослідження істориків минулого і сучасності, спробували через біографії наших керманичів привернути увагу до сторінок історії нашої Батьківщини, показавши її через призму особистостей наших гетьманів. Адже неможливо знайти у минулому України інше явище, яке б так глибоко і різнопланово вплинуло на історичну долю всього українського народу, як українське козацтво зі своїм правовим устроєм, своєрідним побутом, традиціями, культурою. Стихійне утворення Запорозької Січі показує, що справжнього природного козака не можна створити штучно – там могли вижити лише люди виняткових фізичних і душевних якостей, які мали до того покликання. Цікаву розповідь для студентів про славетних володарів гетьманської булави підготував гість конференції Григор'єв В.М., член спілки журналістів України, член спілки краєзнавців України.

         По закінченню засідання учасники конференції прийняли резолюцію, в якій визнали, що історія – це не щось далеке від нас, таке, що давно минуло. Ні, історію творимо ми – повсюди і щогодинно. День, прожитий кожним із нас сьогодні, завтра стане історією – історією сучасності. І з того, яким був цей день, чим він був насичений, про нас судитимуть наші нащадки. І цілком зрозуміло, що визначення шляхів подальшого розвитку України великою мірою ґрунтуються на історичному досвіді народу, на теорії й практиці визвольного руху, засадних настановах визначних громадських і політичних діячів, початком яких були гетьмани українського козацтва. Незважаючи на різноманітність і багатонаціональність складу Січі, вона все ж таки мала об’єднуючі чинники - свобода, рівність, товариство, православна віра, боротьба з ворогами і захист пригноблених.